СО́ЗІВЕЦЬ, вця, ч., іст., розм. Те саме, що тсо́зівець. — Ви його, товаришу, до себе на завод візьміть, бо я уже і дивитись на цього созівця не можу.. Увесь вік нема мені з ним тихої та мирної години (Стельмах, II, 1962, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 437.