СОЛДА́ТИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до солда́т 1. Солдатик, порівнявшись з дівчиною, спинився (Вас., II, 1959, 41); Раптом з казарми вискочив невеличкий солдатик і подався через двір (Добр., Ол. солдатики, 1961, 134).
2. Дитяча іграшка, яка зображає солдата. Я, дев’ятирічний хлопчик, часто приходив сюди погратися олов’яними солдатиками (Донч., VI, 1957, 237).
3. у знач. присл. солда́тиком. Стоячи, навстоячки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 441.