СОЛДАТНЯ́, і́, ж., збірн., зневажл. Солдати. Маленьке сільце кишіло змерзлою, злою і нахабною солдатнею, що понабивалася в кожну хату так, що й повернутися було ніде (Коз., Гарячі руки, 1960, 186); Яків розказав, що ледве пробрався до мене — така сила солдатні на дорогах (Мур., Бук. повість, 1959, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 441.