СОЛЕВА́Р, а, ч. Той, хто виварює сіль з води. Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67); Недалеко від Євпаторії збиралися всі, хто кинув виклик окупантам. Це були переважно каменярі та солевари (Збан., Сеспель, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 442.