СО́ЛОДОЩІ, ів, мн.
1. Кондитерські вироби, ласощі і т. ін. Айша в малій виноградній альтанці сидить і їсть солодощі, ліниво відкинувшись на низенькому ослоні (Л. Укр., II, 1951, 334); Пригадую, як ще малими дітлахами.. ходили колядувати, і нам виносили спечені з меляси та цукру гіркуваті солодощі (Гуц., З горіха.., 1967, 133); В повсякденний раціон робітників увійшли такі харчі, як м’ясо, масло, молоко, риба,.. яйця, фрукти, солодощі (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 87); * Образно. Христина одбила його од веселої компанії і трохи не замкнула в хатині, а Марта годує його романтичними солодощами (Н.-Лев., VI, 1966, 40).
2. перен. Вищий ступінь задоволення; насолода, втіха. «Він музика, пане, пречудовий. Всю дорогу веселив нам душу, Розгоняв [розганяв] своєю грою тугу, То я, пане, взяв його з собою, Щоб і ти знав солодощі тії, Щоб пізнав ти його тонів чари» (Фр., XII, 1953, 325); Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано. Зазнавши її отруйних солодощів, людина.. втрачає почуття міри (Мик., II, 1957, 494).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 448.