СО́ЛО-ВЕ́КСЕЛЬ, я, ч. Вексель з підписом однієї особи, яка має здійснити платіж. — На наших очах, мов свіча, догоряє Росія древніх родів: економічний рахіт, закладні, соло-векселі і звичайні векселі витісують нам гробові дошки (Стельмах, І, 1962, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 445.