СОЛІ́СТ, а, ч. Співак, музикант або танцюрист, який виконує сольну партію, соло. Саїд Алі й сьогодні йшов у цей парк, виключно щоб відпочити.. та послухати співи солістів, які змагатимуться у виконанні старовинних узбецьких пісень (Ле, Міжгір’я, 1953, 16); — Я думаю, — сказав Вагнер членам штабу комуни, — що Яша Кримов, мій кращий учень, з якого я зроблю першого соліста на кларнеті, він має рацію (Мик., II, 1957, 511); У танці бере участь весь колектив, і на його фоні виступають окремі солісти (Мист., 6, 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 444.