СОНЛИ́ВИЦІ, виць, мн., нар.-поет. Стан, коли весь час хочеться спати. На мого сина дрімливиці, сонливиці і сплячки (Чуб., І, 1872, 112); — Чи є у вас крикливиці?.. — Ні, нема.., а є сонливиці та дрімливиці (Мирний, V, 1955, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 457.