СО́НЯЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до со́нце 1— 3. Далеко-далеко мріла морська далеч, неначе обсипана золотими скалками та іскрами сонячного проміння (Н.-Лев., VI, 1966, 58); Очима вказала [Марія] на захід, де в сизій імлі купався сонячний диск (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 51); За кормою, в золотому озері сонячних іскор, ішли білокрилими птахами баркаси кос-аральських рибалок (Тулуб, В степу.., 1964, 266); // Здійснюваний за допомогою сонця, сонцем. Сонячне сушіння — це найбільш поширений спосіб сушіння тютюну (Техн. культ., 1956, 384); Маю окрему хату і думаю спочити, брати сонячні ванни, як буде сонце (Коцюб., III, 1956, 365); // Створюваний сонцем, промінням сонця. Жінка моя гаряче обійма Вас і запрохує до своєї власної хати, що.. рада-радісінька прикрити Вас і від спеки сонячної, і від гаму (Мирний, V, 1955, 415); Сонячна пляма минула двері і переповзла на другий бік стіни… (Досв., Гюлле, 1961, 29); // Створюваний відбиттям проміння сонця. Десь там, за Карпатами, в гуркоті боїв, в маєві знамен, в сонячнім переблиску зброї народжується зараз його, Яношова, революція (Гончар, II, 1959, 70); // При якому світить сонце. Було щось невимовно радісне, життєдайне в цьому сонячному дощі (Довж., І, 1958, 95); З-під квітчастих хусток маковіють обличчя [дівчат] на сонячному морозі (Головко, II, 1957, 125); // Який діє завдяки використанню енергії сонця. У Радянському Союзі споруджується перша в світі сонячна електростанція (Наука.., 12, 1961, 7); Сонячна батарея; Сонячна установка; // Пов’язаний з вивченням Сонця. Астрономи різних країн за єдиним планом вивчають сонячні і метеорні проблеми (Наука.., 7, 1958, 7).
∆ Со́нячна коро́на — найвіддаленіші та найрозрідженіші шари атмосфери Сонця, які під час його повних затемнень сприймаються у вигляді сяйва, що оточує диск Сонця. Навколо затемненого Сонця спалахує сяйво — сонячна корона, яка являє собою зовнішні частини сонячної атмосфери (Астр., 1956, 74); Со́нячна систе́ма — сукупність небесних тіл, що складається із Сонця і планет, які обертаються навколо нього. Марс — четверта за порядком від Сонця велика планета сонячної системи (Наука.., 9, 1957, 8); Со́нячний годи́нник — годинник, що складається з циферблата й стержня, тінь від якого, падаючи на циферблат, визначає час. Справжній сонячний час може показувати тільки сонячний годинник (Астр., 1956, 36); Со́нячний уда́р — тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок сильного перегрівання голови промінням сонця. Женя наказав юннатам прикрити голови, щоб, бува, з кимось не трапився сонячний удар (Мокр., Острів.., 1961, 64); Со́нячні пля́ми див. пля́ма.
2. Сповнений яскравим світлом сонця, з сонцем. День був погожий, сонячний (Н.-Лев., II, 1956, 389); Погода стояла тепла і сонячна (Тют., Вир, 1964, 125); Над Ай-Петрі летів, як розливи ріки, тихий вересень, сонячний, любий… (Сос., І, 1957, 252); Літом сонячним пшениця В полі буйно колоситься (Бойко, Ростіть.., 1959, 56); // В якому багато світла й тепла сонця. А там десь — сонячні краї, І дівчина в одежі білій, І сни дитиннії мої… (Рильський, І, 1960, 164); — Дорогий Іване Володимировичу! Скажи нам що-небудь таке, що б ми могли переказати дітям сонячної Грузії, як твій мудрий заповіт (Довж., І, 1958, 492).
3. Освітлений, залитий сонцем. Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море, на сонячну сторону (Коцюб., III, 1956, 403); Швидко насуваються тучі, зловісні тіні біжать по землі.., а тут, над Херсоном, ще сонце світить, і двоє їх мовчки стоять на цьому сонячному острівку (Гончар, II, 1959, 104).
Со́нячний за́йчик — те саме, що за́йчик 2. На його лакованих.. чоботях ворушилися тьмяні сонячні зайчики (Стельмах, І, 1962, 216); *У порівн. Перед очима тремтіли тільки прозорі, мов живі, хвилі, а по них стрибав сонячним зайчиком поплавець з гусячої пір’їнки (Збан., Таємниця.., 1971, 15).
4. перен. Який виражає радість, щастя; пройнятий життєрадісністю, оптимізмом; світлий. Комуністична партія закликає радянських художників творити сонячне, пройняте високими ідеалами мистецтво (Мист., 1, 1964, 2); Серце жити і любити хоче, Творити хоче сонячні пісні (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 97); // Який виражає веселий, радісний настрій, щастя. Мало було сказати, що її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям (Жур., Вечір.., 1958, 399); Ти одна стоїш передо мною В білім платті, з сонячним чолом (Мас., Сорок.., 1957, 227); Сонячне обличчя; // Який супроводжувався успіхом, удачею, щастям. Семен ясно бачив, що тиждень цей не був сонячним для його друга (Собко, Біле полум’я, 1952, 221); // Нічим не затьмарений; безхмарний. На сонячну, на радісну дорогу Великий Ленін всі народи звів (Вирган, В розп. літа, 1959, 23); — Мені хочеться бути майстром на весь світ і щоб життя навкруги було красиве та сонячне (Ю. Янов., II, 1958, 223).
5. Яскраво-жовтий із золотистим відтінком, схожий кольором на Сонце. В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (Коцюб., II, 1955, 313); Оркестри різних організацій, оперізані сонячними трубами,.. дихали в цей день вальсами та маршами (Гончар, Земля.., 1947, 3).
∆ Со́нячне спле́тення, анат.— велике скупчення нервових вузлів симпатичної нервової системи, що міститься з обох боків черевної аорти, позаду шлунка. Під час операції було пошкоджене.. сонячне сплетення (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 460.