СОРОМ’ЯЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. сором’язли́вий. Я, забувши свою недавню сором’язливість.., взяла й насунула аж на самі очі його сиву шапку (Мирний, І, 1954, 78); Враз зникає його сором’язливість (Донч., II, 1956, 149); В очах [Миколи] завжди проглядала юнацька ніяковість, вроджена сором’язливість (Мас., Життя.., 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.