СОСНЯ́К, а́, ч. Сосновий гай, ліс; соснова памолодь. Барбара і Лашка вийшли погуляти в сосновій діброві.. Барбара знала місцевість, обіцяла сосняком провести подругу аж до річки (Ле, Наливайко, 1957, 246); — Таки справді ростуть боровики в сосняку! — сказала я на велику радість Тарасика (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 142); За кілька кілометрів зупинились [біженці] в густому, молодому сосняку (Коз., Гарячі руки, 1960, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 470.