СОФІ́Т, у, ч., спец.
1. Частина декорації на сцені, що зображує стелю або небо. Основне призначення падуг — закривати від глядача верхню частину сцени (колосники, переходи, мостики, софіти) (Мист., 1, 1969, 38).
2. Освітлювальна арматура з декількома джерелами світла в одному рефлекторі. Ця кімната [лабораторія фізико-оптичного аналізу] обладнана проводами, софітами, фотоапаратами, прожекторами, рентгенівським апаратом (Знання.., 10, 1965, 15).
3. Видна знизу поверхня якої-небудь архітектурної деталі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 473.