СОХА́ТИЙ, а, е.
1. Подібний до сохи (у 1 знач.); // З розгалуженими рогами. Із гущавини показалась велика, горбоноса, сохата голова незнайомого самця (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 53).
2. у знач. ім. соха́тий, того, ч., рідко. Те саме, що лось. Як романтично він умів оповідати Про норов лебедів і звичаї гусей, Про те, що раз його поранений сохатий Ледь-ледь не затоптав (Рильський, II, 1946, 172); Її випередило кілька ведмедів і сохатих (Донч., III, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 473.