СОЮ́ЗНИЙ, а, е.
1. Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлений союз. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Кобр., Вибр., 1954, 186); Союзні війська прибули сюди не для війни (Гончар, II, 1959, 35); Генерал Хертлі.. офіціальний представник самого президента союзної нам держави (Ле, В снопі.., 1960, 261).
2. Прикм. до сою́з 3. Союз Радянських Соціалістичних Республік є союзна держава, утворена на основі добровільного об’єднання рівноправних Радянських Соціалістичних Республік (Конст. СРСР, 1977, 5); З союзного в республіканське підпорядкування передано тисячі промислових підприємств (Рад. Укр., 13.II 1957, 1); // Який входить у союз, перебуває в союзі. Українська Радянська Соціалістична Республіка в результаті вільного самовизначення її народу, на основі добровільності і рівноправності разом з Радянськими Соціалістичними Республіками.. об’єдналась у Союз Радянських Соціалістичних Республік — єдину союзну багатонаціональну державу (Конст. УРСР, 1978, 20).
3. Те саме, що всесою́зний. Верстатобудівний завод союзного значення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 478.