СПА́ЛЬНЯ, і, ж.
1. Кімната для спання. Спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики (Стор., І, 1957, 288); Не було в ній [хаті] челяді. Не було ні вітальні, ні спалень, де довго висипляються (Довж., І, 1958, 325); Зібравшись увечері в спальні, дівчатка з завмиранням серця питали одна в одної, чи немає завтра якого посту (Донч., III, 1956, 23); У спальні повітря має бути абсолютно чистим (Наука.., 10, 1956, 17).
2. Комплект меблів для такої кімнати. Спальня з карельської берези.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 487.