СПА́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до спа́лювати. Нормальний день звичайно починався букетом запахів: запах спалюваного денатуратного спирту, потім свіжозвареної кави (Вільде, III, 1968, 428); Що міг ще сказати Лобода, спалюваний ревнивою злістю на свою жону..? (Ле, Наливайко, 1957, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 486.