СПАСЕ́ННЯ, я, с., рел., заст. Те саме, що спасі́ння 3. [Кнур:] Мала дитина голодна плаче, погодувати треба, а вона з черницями про спасення базіка (Мирний, V, 1955, 90); [Джонатан:] Ти, Річарде, для слави готов душі спасенно загубити (Л. Укр., III, 1952, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 491.