СПА́ТОНЬКИ, пестл. Те саме, що спа́ти 1. Ой, пряду, пряду, Спатоньки хочу… (Укр.. лір. пісні, 1958, 362); [Чалий:] Іди ж, голубко, та й спатоньки лягай, а я листи ще напишу (К.-Карий, II, 1960, 299); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її: — Ну, Люсю, ну, золотко… Тато нас чекає… — Спатоньки,— рюмала Люся (Мушк., Серце.., 1962, 267); * Образно. За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море (Шевч., II, 1963, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 494.