Слово "спекти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СПЕКТИ́1, спечу́, спече́ш; мин. ч. спік, спекла́, ло́; наказ. сп. спечи́; док., перех. і без додатка.

1. Приготувати їжу, нагріваючи на вогні або на жару (у печі, духовці і т. ін.). Чи вчинила [Оксана] хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть (Кв.-Осн., II, 1956, 423); З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Гр., І, 1963, 251); — Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку (Н.-Лев., II, 1956, 288); Хазяйка спекла штук із п’ять картоплин — В жару, як колись пастухом пік у полі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 289); // розм. Засмажити (м’ясо, рибу і т. ін.). Мати постаралася наїдками: вона зготувала юшку з куркою.., спекла двоє курчат (Мирний, IV, 1955, 144); — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. Або підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані (Коцюб., І, 1955, 199); — Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Янов., І, 1959, 144); Панай спекла дуже смачну печеню з ведмежого м’яса (Трубл., І, 1955, 275).

Спекти́ ра́ків (ра́ка) див. рак1; Як коржа́, так коржа́! Як спечемо́, то й дамо́! — уживається у відповідь на чиїсь безпідставні, набридливі домагання. Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби… — Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращої риби нам на вечерю? — спитав сердитий Микола.. — Оце! Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — сказав насмішкувато отаман і тими словами роздратував Миколу (Н.-Лев., II, 1956, 249); Як (мов, немо́в і т. ін.) оста́ннє спік (спекла́, спекли́) — сумно кому-небудь, зажурився хтось. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла?— знову допитується Олена.. — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (Стельмах, І, 1962, 155).

2. перен., зневажл. Виготовити, створити що-небудь дуже швидко, без особливих зусиль. Я недотепний пекти оповідання як оладки або сластьони, а все ж таки буду поспішати його спекти завгодя (Мирний, V, 1955, 421).

3. розм. Пошкодити шкірний покрив, слизову оболонку вогнем або чим-небудь гарячим; обпекти. Нахилився батько над сином. Обгоріла, почорніла білява головонька.. Все личенько спік огонь і очі виїв (Гр., І, 1963, 449); // Перегріти, дуже засмалити на сонці; // безос. [Максим:] Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім язика вивалив… Буде знати, як зо мною робити!.. (Вас., III, 1960, 86); // Пересушити, вкрити смагою, тріщинами губи (про гарячку, внутрішній жар і т. ін.); // у сполуч. із сл. серце, душу, перен. Завдати моральних страждань, мук. Війна спекла їм серця, як чорною блискавкою, і почорніли вони за один день, обвуглились у невимовній людській скорботі (Тют., Вир, 1964, 266).

4. Знищити вогнем, спалити (зокрема про вид страти). [Покликач:] Названий Парвусом найгіршу кару зухвальством заробив — його живцем спечуть на дзиглику залізнім.. [Жерці:] Отак його! Він заробив! Спекти! (Л. Укр., II, 1951, 537).

СПЕКТИ́2 див. спіка́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 496.