СПЕКТРОГРА́МА, и, ж.
1. Фотографічне зображення спектра. За допомогою дифракційного спектрографа та електронно-оптичного перетворювача були зняті спектрограми супутників (Знання.., 4, 1966, 5).
2. Набір частот, характерний для коливань механічного та електромагнітного походження, одержаних за допомогою спектрографа (у 2 знач.). Під інтенсивністю, або силою, звука звичайно розуміють сумарну інтенсивність усіх складових тонів даного голосного; її вимірюють за допомогою так званої кривої інтенсивності на осцилограмі, а також на спектрограмах (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 497.