СПИ́ШНА, присл., розм. Гордовито, поважно. Ой приїхав щиглик спишна, Сів собі в саду на вишні (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 377); По салону вона походжала спишна (Л. Укр., III, 1952, 506); Школярські парти.. позбивано тепер гвіздками й клинцями, і вони почали позирати якось навіть спишна (Гр., Без хліба, 1958, 10); // Зверхньо. Походжали [підприємці] собі гордо по Бориславі, спишна позирали на робітників і радісно затирали собі руки (Фр., V, 1951, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 512.