СПОВИ́ВАЧ, а, ч. Те саме, що пови́вач. За колишніх часів.. батьки закручували новонароджених у тугі сповивачі, які заважали їм не тільки рухатися, а навіть набути зручного положення для сну (Хвор. дит. віку, 1955, 122); * У порівн. Раз по раз нагинаються вони [в’язальниці], пригортаючи до себе кожен сніп, мов.. дитя, сповивають перевеслами, ніби сповивачами (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 548.