СПОВІДА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Священик, який слухає сповідь; духівник. — Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? — спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 84).
2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 549.