СПОВІДА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.
1. Жін. до сповіда́льник 2.
2. церк. Спеціально обладнане місце для сповіді в храмі. До наших днів збереглася деяка кількість предметів церковного обладнання XVI-XVII ст. Це лави, призначені для.. вищого духовенства, і сповідальниці (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 32); * У порівн. Знайшла Лисичка нору під каменем, влізла до неї, мов до сповідальниці, та й кличе Півня (Фр., IV, 1950, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 549.