СПОДО́БАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко СПОДОБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Відповідаючи чиїм-небудь смакам, бажанням, настроям, задовольнити їх. До берега якраз пристали, На землю з човнів повставали.. Ся Кумською земелька звалась, Вона Троянцям сподобалась (Котл., І, 1952, 113); Стара мати ласкаво поглядала, як син прибирав та опоряджав свою хатину, але Соломії все це дуже не сподобалось (Н.-Лев., VI, 1966, 374); Дівчина співала якусь пісню. Йому сподобався голос дівчини (Коцюб., І, 1955, 22); Світлі й чисті кімнати, обставлені квітами, сподобались гостеві (Ткач, Черг. завдання, 1951, 145); // безос. Тут йому сподобалося жити (Фр., VI, 1951, 53); Все-таки мені сподобалося в школі. Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Сміл., Сашко, 1957, 7).
2. Викликати почуття симпатії, привабити когось до себе. Юрко постеріг, що він сподобався хазяїнові (Н.-Лев., III, 1956, 289); Ми два рази були в театрі — ходили слухать одного французького актора, що дуже нам сподобався (Л. Укр., V, 1956, 134); Молодший лейтенант Сахно, який лежав на дзвіниці, недавно прибув у дивізіон з поповненням. Він сподобався обстріляним артилеристам хлоп’ячою безпосередністю й щирістю (Перв., Опов.., 1970, 138); // Викликати потяг, інтерес у особи іншої статі. Леся не спускала з його очей, а в тих очах сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами. Сподобавсь, видимо, козак дівчині (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); Настя йому сподобалась, і становий заслав до неї старостів (Н.-Лев., III, 1956, 251); Вийми, мамо, хустку мені з скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу, Кажуть, мені ловко в тій хустині, Хлопцю я сподобатися хочу (Забашта, Квіт.., 1960, 135).
СПОДОБА́ТИСЯ див. сподо́батися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 557.