СПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., заст. Притягати до судової відповідальності. — Я питав у людей поради, щоб таки його спозивати (Барв., Опов.., 1902, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 560.