Слово "споконвіку" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СПОКОНВІ́КУ, присл. З найдавніших часів; здавна, з давніх-давен. Синє кришталеве небо весело лисніло та сміялось сонце на веселому небі, неначе воно одно споконвіку не зазнало жодного горя та мук (Н.-Лев., VII, 1966, 140); Їде опівдні Софія абсолютно заповідним степом. Абсолютно заповідний це той, що споконвіку його не торкався плуг (Гончар, Таврія, 1952, 262); Як це водиться споконвіку, люди найбільше почали розмовляти про майбутній урожай (Ткач, Жди.., 1959, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 563.