СПОНУКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є спонукою до чого-небудь або який спонукає до чогось. Ні у комуністичних партій, ні у жодної соціалістичної країни нема спонукальних причин для розв’язування війни і воєнного нападу на інші країни (Маніф. миру, 1957, 23); Спонукальним моментом трудової діяльності людини є усвідомлення нею мети своїх трудових зусиль (Ком. Укр., 2, 1974, 61).
& Спонука́льне ре́чення — речення, яке виражає різні форми волевиявлення, від прохання чи застереження до категоричного наказу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 571.