СПОПІДЛО́БА, присл., рідко. Те саме, що спідло́ба. Ми пишалися й раділи, від’їжджаючи в Донбас, — Тільки хлопці спопідлоба подивлялися на нас… (Воскр., З перцем!, 1957, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 573.