СПОРИШЕ́ВИЙ, а, е. З споришу. Дехто почав уже й дрімати, пригрітий сонцем на ласкавій споришевій постелі (Гончар, Людина.., 1960, 83); // Покритий споришем. Під недовершеним сплетінням вікових лип.. тягнеться в споришевих берегах старий чумацький шлях (Стельмах, II, 1962, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 574.