СПОРУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споруди́ти. Дзвін, споруджений з незугарних кам’яних брил, покарбованих старовинними написами, а подекуди й малюнками, був свого роду метрикою міста (Вільде, Сестри.., 1958, 516); Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Грим., Син.., 1950, 43); Генерал пройшов до столика, спорудженого в кутку з якихось дверей (Гончар, III, 1959, 249); // у знач. прикм. Споруджені машини, кліті хуткішим темпом підносили руду на-гора (Досв., Вибр., 1959, 306); Незадовільна якість споруджених будівель завдає значної шкоди народному господарству, погіршує побутові умови населення (Рад. Укр., 27.VIII 1959, 2); // спору́джено, безос. присудк. сл. Через кілька годин міст все ж таки було споруджено (Тулуб, В степу.., 1964, 252); В республіці [УРСР] відбудовано, реконструйовано і споруджено заново високопродуктивні доменні і мартенівські печі (Наука.., 12, 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 577.