СПОРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споряди́ти. Пасіка була захищена і споряджена (Стор., І, 1957, 228); Так вони й поїхали до Москви удвох з Мишком, добре споряджені в дорогу інтендантами полковника Горпищенка (Кучер, Голод, 1961, 326); Свіжі, щедро споряджені найновішою технікою врангелівські корпуси, здавалось, все зметуть на своєму шляху (Гончар, Таврія.., 1957, 561); // споря́джено, безос. присудк. сл. Того ж дня по обіді було споряджено до Вишневецького посланця (Ле, Наливайко, 1957, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 578.