СПРА́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що до́відка. Приклика городничий: чи наведена справка?.. А тут йому в одну шкуру справку дай (Мирний, І, 1954, 288); — Ми оба зі справкою до вас. Ви про землю говорите, а ми в справі землі й зайшли до вас (Коб., III, 1956, 527); Маючи на руках справку від командувача, до того ж, тільки-но повернувшись з Литовського, Оленчук міг би залишатися вдома (Гончар, II, 1959, 429).
◊ Наво́дити (навести́) спра́вки (спра́вку) — дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь. Тепер я не хочу тебе клопотати, а як скінчиш іспити, то попрошу тебе навести мені деякі справки в Петербурзі, чи не знайдеться якось моя послана в лиху путь стаття про нову драму Гауптмана (Л. Укр., V, 1956, 376); — По-вашому напитав батька-матір — признають за свою дитину — і бери. А по-нашому ще.. наведи справку (Мирний, І, 1954, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 591.