СПРИ́НТЕР, а, ч. Бігун, плавець і т. ін. на коротку дистанцію. Тепер придивився, — нене моя! — там футболіст, там штангіст, там стрибун, там снайпер, там — спринтер (Вишня, І, 1956, 399); Після урочистого відкриття змагань на бігові доріжки стадіону вийшли кращі спринтери Радянського Союзу (Рад. Укр., 19.IX 1950, 4); * У порівн. Під поглядами глядачів стаю несхожим сам на себе: меткий, сміливий, холоднокровний і швидкий, мов спринтер (Ю. Янов., II, 1954, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 598.