СПРИ́СНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до спри́скувати. — Не видержала [Пріська]? Дай води їй. Сприсни водою, — озирнувшись, каже Панько (Мирний, III, 1954, 125); Степан значно повеселішав.. і побіг зараз за горілкою та оселедцями, щоб сприснути щасливе задля обох їх новосілля (Л. Янов., І, 1959, 278).
СПРИСНУ́ТИ див. сприса́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 599.