СПРИЧИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СПРИЧИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПРИЧИНИ́ТИСЯ, чиню́ся, чи́нишся, док.
1. до чого. Викликати, зумовлювати що-небудь, ставати причиною чогось. За цей час він побачив, що інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха — гори оголюються і на камені вже нічого не росте (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 157); Значне перегрівання організму спричиняється до теплового удару, який часто закінчується смертю (Шк. гігієна, 1954, 88); Така репутація Івана Івановича спричинялася до того, що бійці ніколи не консультувалися в нього у важливих справах (Багмут, Опов., 1959, 55); Мокра, непривітна, а потім безсніжна погода спричинилася до зменшення числа відпочиваючих (Коз., Сальвія, 1959, 131); Успенський вирішив, що приписана йому слава Костиля й інших двох може спричинитися кінець кінцем до його загибелі (Панч, В дорозі, 1959, 67); Радіючи, що вірші спричинились до зміни настрою і цікавої розмови про поезію, Артем пообіцяв написати й про них [студентів] самих (Підс., Віч-на-віч, 1962, 136); // Сприяти чому-небудь. Вдалий переклад спричинятиметься до зміцнення інтернаціонального братерства народів Радянського Союзу (Мовозн., VII, 1949, 3).
2. перев. недок. Зумовлюватися чим-небудь. Річний рух Сонця по екліптиці — явище позірне, і воно спричиняється обертанням Землі навколо Сонця (Астр., 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 600.