СПУ́ГАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до спугну́ти; // у знач. прикм. Дрімота одлетіла, немов спугана птиця, і ручечки у жаху, у страху зчепилися (Вовчок, І, 1955, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 610.