СПУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СПУГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що споло́хувати. Спугнув зайця нагайкою — «А тю його!» (Греб., V, 1957, 321); Спугнули ворону люди. — Невже тепер снігу не буде? (Нех., Ми живемо.., 1960, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 611.