СПУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спу́чити; // у знач. прикм., спец. З вулканічної породи Закарпаття — спученого перліту — вже зараз одержують легкий заповнювач для бетонів (Наука.., 10, 1961, 8); Спучені матеріали; Спучена кераміка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 617.