СПІВДРУ́ЖНІСТЬ, ності, ж.
1. Взаємна дружба єднання. Пліч-о-пліч з народами Радянського Союзу, в тісній співдружності і нерозривній єдності будують нове, соціалістичне життя трудящі багатьох країн Європи і Азії (Ком. Укр., 4, 1961, 8).
2. Об’єднання кого-небудь, засноване на дружбі, єдності поглядів, інтересів. В Союзі Радянських Соціалістичних Республік створилась братерська співдружність вільних, рівноправних народів (Тич., III, 1957, 503); Безсмертні ідеї В. І. Леніна стали прапором і практичним керівництвом до дії для мільйонів трудящих— країн соціалістичної співдружності (Рад. Укр., 15.VІІІ 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 517.