СПІВПЕРЕЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех. Переживати разом із ким-небудь, поділяти чиїсь переживання. — Мало, дуже мало приємного бути присутнім при поразці. Я волію, як і більшість людства, співпереживати перемоги (Собко, Срібний корабель, 1961, 10); // Створюючи літературний або сценічний образ, уміти перейматися почуттями й думками зображуваних героїв.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 519.