СПІВУ́ЧЕ. Присл. до співу́чий 2. Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб, Людолови, II, 1957, 455); Під ногами співуче подзвонюють молоді крижинки, потріскує шершавий сніг (Стельмах, II, 1962, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 521.