СПІВЧУВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до співчува́ти. За партійним складом делегати [II Всеукраїнського з’їзду Рад] поділялись майже на дві рівні частини: комуністів і співчуваючих їм було 428, фракція об’єднаних російських та українських лівих есерів і співчуваючих їм налічувала 414 чоловік (Іст. УРСР, II, 1957, 107); // у знач. прикм. Залучення до кандидатів [партії] здійснюється шляхом обліку найбільш співчуваючих робітників і індивідуальної роботи з ними (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 181); Шлюпка з п’ятьма чоловіками негайно одійшла. В ній поїхав також помічник Анча, що так вдало зіграв перед Марком роль співчуваючого матроса (Трубл., Шхуна.., 1940, 203); // у знач. ім. співчува́ючий, чого, ч.; співчува́юча, чої, ж. Той, хто підтримує діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, хто ідейно близький до неї. — Ви член партії? — враз спитав Гайсин. Пугало, заникуючись, відказав: — Тому, хто був у інших партіях, треба аж п’ять рекомендацій. Це не так легко. Співчуваючий! (Панч, На калин. мості, 1965, 145); // у знач. прикм. Те саме, що співчутли́вий 2. Він послабленими шенкелями осадив Орлика назад. І знов до цибатого спокійним, немовби співчуваючим голосом: — Е-е! кепська ваша справа, я бачу (Тич., І, 1957, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 522.