СПІВІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Існувати одночасно або разом із ким-, чим-небудь. Від перемоги соціалізму в першій країні до його перемоги у всесвітньому масштабі соціалізм і капіталізм житимуть поруч, тобто будуть співіснувати (Ком. Укр., 10, 1960, 20); Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали… Та надто рано застарів І сам пошився в чинодрали. Співіснувать з таким не мед (Воскр., Подивись.., 1962, 14); Рослини співіснують — це, так би мовити, стан миру. Проте він триває недовго, та й, зрештою, мир цей оманливий (Знання.., 2, 1967, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 518.