СПІ́ДЛЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. спі́длитися і спідлі́ти. — Ніякого, ніякого нема виходу для мене, тільки спідлення, потоптання власного прапору [прапора] або смерть? (Фр., VI, 1951, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 523.