СПІДЛО́Б’Я, присл., рідко. Те саме, що спідло́ба. Озирнувся він і хижо спідлоб’я глянув на січовика (Стор., І, 1957, 335); Хлопець одійшов.. і мовчки спідлоб’я дивився (Вас., II, 1959, 54); — Ні, я сіла не відпочивати,— заперечила Фрося, спідлоб’я зиркаючи на Андрія (Гур., Наша молодість, 1949, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 523.