СПІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спі́нити. Дуже сухе волосся добре мити спіненими у воді яєчними жовтками (Наука.., 3, 1967, 29); // у знач. прикм. Стежка залита була каламутною, спіненою водою (Фр., II, 1950, 28); Страшно дивитись тоді на тебе [річку], як кидаєшся потворою на береги, півгори .. вигризаєш, і валиш у спінене море, і з’їдаєш, і далі летиш (Хотк., II, 1966, 320); Вася і Зоя, постоявши ще кілька хвилин і подивившись на білий спінений слід, залишений теплоходом, і собі рушили з пристані (Трубл., Мандр., 1938, 114).
Спі́нений кінь — кінь, покритий піною, потом. На спіненім коні, пообдиранім гіллям та колючками, припавши до його шиї,.. їхала.. якась людина (Фр., VI, 1951, 91); У стоїще на мокрому, спіненому коні влетів Фока (Гжицький, Опришки, 1962, 31).
∆ Спі́нені матеріа́ли — матеріали, виготовлені спінюванням спеціальної рідкої маси. В тридцяті роки вдалося створити перші полімерні, а потім і спінені матеріали на основі поліуретанів (Веч. Київ, 12.XI 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 530.