СПІТКА́ННЯ, я, с. Зустріч із ким-, чим-небудь. Він дивився в небо, на двійко птахів, які немовби віщували спіткання з таємничим Козаком Мамаєм (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21); Вернувшись з замку після того пам’ятного спіткання з Сулятицьким, Дідушок зачинився у хаті з сином (Гжицький, Опришки, 1962, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 532.