СПІ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до спі́шний 1. З гирла [річки] чулися інші звуки, їх галасливість говорила про спішність, захватність роботи (Ле, Міжгір’я, 1953, 249); Незважаючи на спішність роботи, і до цього Шевченкового твору перекладач поставився дуже уважно (Рад. літ-во. 4, 1969, 64); Будування мосту було справою виняткової спішності.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 534.