СРІБЛЯ́НИК, а, ч.
1. іст. Те саме, що срі́бник 1. Нумізматична наука встановила, що.. невдовзі по запровадженні християнства (988 р.) були випущені золоті монети, так звані златники, і срібні, які називають срібляниками (Наука.., 7, 1970, 26).
2. Те саме, що срібня́к. Три череп’яні кухлі, вщерть налиті горілкою, з’явилися на столі. Галабурда і Японський скинулись по сріблянику і взяли закуски (Добр., Очак. розмир,1965,48).
3. фольк. Уживається як постійна прикладка до сл. дука. — Отак-то, братці, отак-то, діти,.. тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш, Вибр., 1969, 118); Українська народна пісня завжди виступала проти панів, проти дуків-срібляників (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 620.